Позакласний захід - « Пам'ять серця»
« Пам'ять серця»
Не звільняється пам`ять. Відлунює знову роками
Я зітхну… Запалю обгорілу свічу.
Помічаю: не замки – твердині, ні храми –
Скам`янілий чорнозем – постріскані стіни плачу.
Піднялись, озиваються в десятиліттях
З далени, аж немов з кам`яної гори
Надійшли. Придивляюсь: «Вкраїна, ХХ століття»
І не рік, а криваве клеймо: «тридцять три».
(Адлер Королів «Стіни плачу»)
Cтрашний 1933 рік… Найчорніший час в історії України. У світі не зафіксовано такого голоду, що випав тоді на долю однієї з найродючіших країн світу – України. Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все – і життя людини, і життя країни. І сьогодні, через багато років, жахливо згадувати, але не можна забути ту страшну трагедію, що розігралася на благословенній землі квітучого українського краю.
Пам’яті мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від голоду, заподіяного сталінською владою у 1932 -1933 роках, пам’яті сотень українських сіл і хуторів, які щезли з лиця землі була присвячена виховна година-реквієм «Пам'ять серця», що пройшла у кабінеті світової літератури з учнями 5-7 класів Мостівського НВК.
21 листопада перегорнули скорботні сторінки достовірної народної пам`яті
бібліотекар В. К.Науменко,
А.В. Тесляр керівник гуртка «Літературне краєзнавсто» та вихованці гуртка, учні 7-го класу:Панченко Н., Гловатський М., Флакей О., ХаришинаЯ., Шестов А., Резніченко В., Дмітрієв В., Окололович Ю. Вони розповіли дітям про ті страшні роки голоду та про те, як людям довелося пройти через зраду країни, близьких, злидні й постійний страх.
Між їх виступами на екрані демонструвались уривки з фільмів – документальні кадри з життя голодуючих українців 30-х років «Німа правда. Свідчення, загублені в стерні». Тривожна і сумна «Панахида за померлими з голоду» у виконанні Б.Ступки, «Свіча» у виконанні О.Білозір додавали трагічної урочистості заходу. Околович Юля, в образі ангела , роздала шматочки чорного хліба, але смак його в ті хвилини був незвичайний…
Під кінець запалили свічечки памяті, з надією щоб у душі залишився маленький вогник , як спомин про тих, кого сьогодні немає серед нас, які померли страшною смертю, дай, Боже, щоб це ніколи більше не повторилось!
( Спец.кор. Панченко Наталія)
Коментарi